пʼятниця, 1 жовтня 2010 р.

День вчителя













Прекрасне свято для своїх любих вчителів організували  до Дня Вчителя учні, які востаннє цього року переступили шкільний поріг на першому дзвонику. Так, це наші талановиті і розумні одинадцятикласники. Актовий зал весь майорів пахучими осінніми квітами. Хлопці і дівчата з 11-А та 11-Б класів щиро вітали своїх наставників, дякували за турботу і знання, та просили вибачення у класних керівників за усі непорозуміння, які нераз виникали протягом тих незабутніх років у Старицькій школі.

Дуже приємним і цікавим був подарунок у вигляді презентації про вчительський колектив нашої школи в минулому та сьогодні. Коли на стіні актового залу усі переглядали одну за одною старі фотографії зі святкувань, дозвілля та звичайних уроків, то складалось враження, ніби кожен читає сторінки великої книги під назвою «Вчительська доля». Це був надзвичайно зворушливий момент, - сльози ностальгії і щастя зросили обличчя вчителів!.. А потім ще краще… Під гучні оплески для нас співали золоті соловейки школи, і соловом і піснею оспівуючи  учительське життя.

І ось на сцені зявляється нова вчителька нашої школи! – Хто вона? Ой, та це ж наша Козак Христина! Вона дуже вміло перетворилась на вчительку, яка молиться до Бога, питаючи, коли то Він забрав їй розум і привів працювати до школи… Так, ви правильно здогадались, це  була весела гумореска від ще більш веселої дівчини =)

Але це була лише прелюдія до ще цікавішого видовища! Під супровід пісні групи ТІК «Вчителько» на сцені появились невгомонні учні 11-А і їх класний керівник Наталя Олегівна Возна з інсценізацію пісні, а зокрема фрази «ти замість того, щоб кудась піти, сидиш перевіряєш зошити». Оплески, сміх і  вигуки «Молодці!!!» довго не втихали в залі.

Напевно, після такого дійства, 1 жовтня 2010 року залишиться  в  пам’яті вчителів та учнів, як приємний, повний усмішок і квітів, зворушливий день.

середа, 22 вересня 2010 р.

ТУРЗЛІТ 2010


22 вересня 2010 року  лісова місцевість у селі  Поруденко на цілий день перетворилась у справжнє наметове містечко. Адже, тут проходив  черговий туристичний зліт, на який  з'їхались представники з усіх середніх шкіл Яворівського району. Прибула сюди і наша дружня команда Старицької школи у складі вчителів та учнів.

Ми швидко вибрали та  розчистили територію, розпалили багаття, поставили намет і вже  були готові до змагань.  Програма була досить насичена: встановлення наметів, подолання смуги перешкод, вязання вузлів, конкурс на кращу туристичну пісню, газету, страву, облаштування території, завдання з краєзнавчого туризму. Наші учні мали можливість не лише позмагатися у спортивній вправності, винахідливості та кмітливості, але й насолодитись активним відпочинком, знайти нових друзів. 

Ось так під звук української пісні  із запахом смачної ухи ми провели прекрасний день ранньої осені на лоні живої природи.

вівторок, 31 березня 2009 р.

Моя школа - моя муза

"В центрі землі яворівської є невеличке село,
Частка землі української - Старичі зветься воно"
     На заході Львівщини, у самому серці Яворівського району розташоване мальовниче село Старичі.
Це село займає перше місце за кількістю населення серед сіл Яворівщини. Тут і славні "сім джерел",
і неповторна старицька "базька", красуня річка Терешка, унікальні розточанські краєвиди і головне, добрі люди. А серед зеленого намиста дерев, ніби оаза села - милується середня загальноосвітня школа.
     Ось тут я і працюю вже три роки вчителем вічної науки про життя - БІОЛОГІЇ. Діти в школі хороші,
а вчителі ще кращі: творчі, працьовиті і гуманні.
    Сьогодні шкільний двір поступово перетворюється у шедевр, дизайнером якого є сама Природа  і Людина розумна. Такий собі шкільний дендропарк сьогодні вже має біля 40 порід особин дендрофлори, зелений клас  для уроків на природі та альпійську гірку.
  Я люблю Старичі і нашу школу, яка мене надихає...